У Португалії дзвіночки для худоби стали спадщиною ЮНЕСКО

Маленькі дзвони з португальського села — стали культурною спадщиною ЮНЕСКО. Тепер на них полюють туристи, хоча раніше купували лише селяни для худоби, щоб не загубилася. Про давні традиції і способи їх вберегти — розповідають наші журналісти.
Це звук португальського регіону Алентехо. Аделіно Тімотео доглядає за своїми вівцями, у кожної з яких на шиї — маленький дзвіночок.
"Мені дуже подобається цей мелодійний переспів, я чудово почуваюся, коли чую цілий хор. Я можу бути на пагорбі за кілометр, але здається, що вони біля мене. Для вівців це немов GPS. Коли одна з них заблукає — її дуже легко знайти. На звук", — говорить Аделіно Тімотео, вівчар.
Унікальні дзвіночки виробляють тут, у маленькому містечку Алкаковас. Ремеслу вже тисячі років і зараз його визнали — культурною спадщиною Юнеско.
"Алкаковас — це європейська столиця дзвонів. Колись тут було майже двадцять підприємств. А нині залишилося тільки одне. Є свої секрети, як зробити якісний дзвоник, як його налаштувати. Якщо поганий звук — тоді пристрій даремний", — говорить Хосе Луїс Рейс Майя, майстер із виготовлення дзвіночків.
Спочатку залізо та мідь заливають у форми — зроблені з ґрунту та соломи. А потім запікають при температурі 1200 градусів.
Коли заготовки охолонуть — майстер береться за кожен дзвоник, щоб вручну налаштувати його звук. За останні півстоліття Франциска — єдина жінка, яка вміє це робити.
"Це унікальне ремесло майже вимерло. Ніхто не хоче робити дзвіночки, бо це невигідно. Я вирішила, що не дозволю вмерти цій традиції. Я роблю це не задля бізнесу, а щоби зберегти нашу історію", — говорить Франциска Майя, коваль дзвіночків.
Цьому допомагає і ЮНЕСКО — в організації сподіваються, що мелодії з Алкаковаса звучатимуть ще багато років.